Методи діагностики в дерматовенерології
Під час первинного огляду фахівець уважно вивчає скарги й анамнез хворого, виконує огляд шкіри або статевих органів, ставить уточнюючі питання. З огляду на клінічний випадок для підтвердження попереднього діагнозу в дерматовенерології застосовуються такі методики, як:
- Дерматоскопія (або флуоресцентна мікроскопія).
Є безпечною та безболісною процедурою, яка виконується за допомогою спеціального приладу — дерматоскопа. Пристрій дає змогу оглядати шкірні покриви під багаторазовим збільшенням із застосуванням поляризованого або неполяризованого освітлення.
- Лабораторні дослідження.
Проводиться мікроскопія зіскрібків, аналіз сироватки крові для визначення загального рівня IgE, інтра- та епікутанні шкірні проби при алергії, імунограма, загальні аналізи крові, калу та сечі, біохімічний аналіз крові, мазки з уретри, піхви і/або цервікального каналу, вірусологічні, бактеріологічні, мікологічні, серологічні аналізи при дерматозах, дослідження крові на сифіліс і ВІЛ.
- Цитологія.
Виконується для вивчення морфологічних порушень у клітинах при різних новоутвореннях або непухлинних ураженнях.
- Гістологічне дослідження.
Проводиться при пухлинних процесах для оцінювання поширеності та стадії патології.
- Ангіографія при судинних порушеннях.
Призначається при гемангіомах, лімфангіомах, піогенних гранулемах, полум’яному невусі.
- Біопсія.
Необхідна для отримання зразків патологічно змінених тканин непухлинних і пухлинних утворень. Для зниження травматичності процедури застосовуються спеціальні голки.
У деяких випадках симптоми, пов’язані зі шкірними покривами, вказують на наявність патологій інших органів і систем. У такому разі лікування у дерматовенеролога доповнюється призначеннями, отриманими у ендокринолога, онколога, гінеколога, уролога, алерголога, хірурга, гастроентеролога, гематолога або іншого профільного спеціаліста (за показаннями).